Віталій Кличко про свою перемогу над Самюелем Пітером:
- Я не форсировал события. Не хотел рисковать. Это оказалось правильное реш...



Корисні посилання:
Error: Cache dir: Permission denied!

Украинский портАл Яндекс цитирования Rambler's Top100 Rambler's Top100

Український баскетбол об'єднався - офіційно
Олександр Волков, Ігор Коломойський, Дмитро Фірташ та інші владоможці від баскетболу домовилися. Після наради представників двох донедавна ворогуючих ...

Україна - чемпіон Універсіади з футболу
Чоловіча збірна України з футболу стала чемпіоном Універсіаді у Белграді....

Суркіс: Шевченко має шанс у "Динамо" "закрити" критиків
Президент київського "Динамо" Ігор Суркіс підтвердив, що його клуб зацікавлений в поверненні форварда Андрія Шевченка....

Фотогалерея

Мат шаховому королю поставило життя...

 
 
Проживши символічну кількість років – 64 (стільки ж чорно-білих клітинок має шахівниця), в лікарні ісландської столиці Рейк’явіка помер 11-й чемпіон світу американський гросмейстер Роберт Джеймс Фішер.    
 
Столиця Ісландії була тим містом, де влітку 1972 року Фішер виграв фінальний матч за звання чемпіона світу у свого попередника на шаховому троні Бориса Спаського. Чим перервав гегемонію радянських шахістів, які від 1948 року володіли найвищим шаховим званням (М.Ботвинник, В. Смислов, М. Таль, Т.Петросян, Б. Спаський).
 
Роберт Фішер прожив у Рейк’явіку останні три роки свого короткого життя, бо не міг повернутися на батьківщину, де на нього очікував арешт і, ймовірно, ув’язнення. Останні 15 років американець прожив поза межами США, після того, як зігнорував заборону уряду своєї країни зіграти комерційний матч з останнім шаховим суперником Борисом Спаським у 1992 році в Югославії. Це було зроблено в той момент, коли в Югославії йшла громадянська війна, коли ця балканська країна зазнала суворих економічних санкцій з боку ООН, коли збірну Югославії з футболу позбавили права виступати у фінальному турнірі чемпіонату Європи, а олімпійську команду не допустили до участі в Олімпіаді в Барселоні…
 
І тут Фішер проявив солідарність з країною, яка не раз дарувала йому гостинність і де він перемагав у багатьох турнірах. Департамент торгівлі США попередив американського громадянина Фішера, що той порушить урядовий указ, якщо гратиме матч в Югославії, і буде покараний за комерційні відносини з ворогом. На що Роберт Фішер, який завжди відзначався самостійністю висловів та вчинків, зібрав у Белграді прес-конференцію, на якій демонстративно обплював урядове повідомлення. З того часу шаховий геній був поза американським правом і проживав в Югославії, Угорщині, Японії, на Філіппінах, в Японії, Ісландії.
 
Одружуватися чи грати у шахи?
 
Про Боббі Фішера оповідали байки, що він начебто уникав дівчат, бо йому було з ними нецікаво, адже вони не вміють грати у шахи... Екс-чемпіон світу Михайло Таль, котрий свого часу був і головним редактором ризького журналу «Шахс», опублікував інтерв’ю з Фішером, де одним з питань було: «Боббі, вам уже минуло двадцять, чи не пора вам подумати про одруження?».
 
«Розмірковую над цією проблемою і не знаю, що робити. Або куплю авто, або одружуся. Американки мені не подобаються, бо надто самостійні і забагато часу проводять у перукарнях. Волів би екзотичну дівчину з Тайваню чи Гонконгу», - такою була відповідь молодого американця.
 
Була у нього романтична історія кохання із юною угорською шахісткою Зітою Райчаньї (їй тоді було 18 років). Переглядаючи партії американського чемпіона, вона захопилася особою автора та його змістовними коментарями і втратила спокій і сон. Згодом Зіта відправила своєму кумирові листа, на який відповіді не отримала. Та дівчина була наполегливою. І після кількох послань Фішер таки зголосився до своєї європейської шанувальниці. Зіта полетіла до Лос-Анджелеса, поруч із яким, у Пасадені, жив Роберт. Вони провели чимало часу за шахівницею. А здобутком цієї співпраці стало її звання чемпіонки Угорщини серед юніорок.
 
Саме Зіта повернула Фішера до шахового змагання. Після матчу 1972 року із Спаським Боббі двадцять років не грав жодної офіційної партії. І кохана дівчина таки вмовила його на наступний матч із колишнім суперником Борисом Спаським. Улітку 1992 року він погодився зіграти за фантастичний гонорар - 5 мільйонів доларів, які запропонував югославський бізнесмен Єздимир Василєвич. Тож Фішер зігнорував заборону свого уряду, знову переміг Спаського, забрав гроші і полетів до Будапешта. Але історія взаємин Роберта і Зіти мала оригінальне закінчення: поки він роздумував, пропонувати їй заміжжя чи ні, вона вийшла заміж за іншого. Фішер покинув Будапешт і полетів до Азії…
 
За чутками, які іноді проникали на сторінки газет, він нібито одружився з філіппінкою китайського походження, молодшою років на тридцять. І вона народила йому донечку. На запрошення японської федерації шахів Фішер якийсь час мешкав у Токіо. 15 липня 2004 року у токійському аеропорту “Норіта” імміграційна служба Японії затримала його при спробі вилетіти до Філіппін, де в Манілі на нього очікувала дружина з маленькою дитиною. Кілька місяців Фішер провів у японській тюрмі, поки руку порятунку екс-чемпіону світу не простягнула Ісландія. Уряд цієї маленької острівної країни заявив, що може надати американському шахістові дозвіл на проживання: «Ми допомагаємо старому другові в біді. Грати у шахи – це не злочин».
 
А хто батьки чемпіона?
 
Роберт Фішер мав непросте дитинство. Він не знав свого батька, та, як тепер дослідили, вважав ним не того, хто дав йому життя. І якось висловився: «Діти, які ростуть без батьків, виростають вовками…».
 
В Англії кілька років тому вийшла книжка відомих авторів Д.Едмондса та Д.Ейдінова про матч 1972 року Фішер – Спаський «Боббі Фішер йде на війну», про особистостей того поєдинку, політику, «холодну війну» того часу, трагікомічні випадки. Із архівів ФБР автори довідалися, що Роберта та його маму Реґіну ця таємна служба вважала… радянськими шпигунами. Реґіна Фішер (1913-1997) була громадянкою США, бо, хоча народилася у Цюріху в родині колишнього кравця Якоба та Наталії Вендерів, ще перед початком Першої світової війни перебралася з батьками до Америки. В роки Великої депресії в США вона поїхала до Німеччини, де жив її брат Макс Вендер. В 1932-1933 рр. вона мешкала у Берліні, де познайомилася і покохала біофізика Герхардта Фішера. Через рік вони втекли з нацистської Німеччини до Москви, де Реґіна п’ять років навчалася у Московському медичному інституті. 1938 року вона народила доньку Джоан (1938-1998) і перед початком війни повернулася до США. Герхардт не отримав американської візи, і вони роз’їхалися. 1945 року Реґіна подала на розлучення через невиконання чоловіком сімейних обов’язків.
 
Боббі ж народився 9 березня 1943 року у Чикаго. У матеріалах ФБР є припущення, що батьком майбутнього чемпіона був угорський емігрант, комуніст Пол Фелікс Неменьї. Він став добрим знайомим Реґіни за рік до народження сина, а після його появи на світ постійно ним опікувався і щомісяця надсилав гроші на утримання. Але мама ніколи не казала синові, хто є справжнім його батьком.
 
Шахівницю молодшому братові подарувала Джоан, коли йому було шість років. Вже в десять років він став постійним учасником нью-йоркських турнірів, у дванадцять переміг в чемпіонаті Мангеттенського клубу, а 1956 року розділив 5-8 місця у відкритому чемпіонаті США разом з колишнім львівським шахістом Степаном Попелем (партія між ними закінчилася унічию). Шахові успіхи юного американця круто пішли вгору, 1958 року він став чемпіоном США і учасником міжзонального турніру в Югославії, звідки розпочав сходження на шаховий Олімп, яке успішно закінчилося 1972 року перемогою над Спаським. Роберт Фішер своїми перемогами у 60-70-ті роки минулого століття і своїм феноменом шахового генія підняв престиж стародавньої гри на небачену висоту. Він не закінчив середньої школи, але добре володів шістьма мовами і розгромив радянських шахістів, відібравши у них звання шахового короля світу. Шахісти завжди оцінювали його об’єктивно: “Це надзвичайно чесна і порядна людина, яка має свої принципи, здоровий глузд, але висловлює погляди настільки суперечливі, що всі довкола думають, ніби він несповна розуму”.
 
Найкращий шахіст ХХ століття
 
Коли закінчувалося двадцяте століття, чимало видань обирали най-найкращих минулого віку. За опитуванням електронного шахового журналу Week in Chess Фішера визнали найкращим шахістом ХХ століття: Фішер – 362 очки, Каспаров – 345, Альохін – 230, Таль – 218, Капабланка – 196. Усього згадувалося 116 шахістів, серед них – львівський гросмейстер Василь Іванчук (22 місце).
 
Роберт Фішер і перший львівський гросмейстер Леонід Штейн дуже любили грати бліц-партії, і наш земляк не раз брав гору. На закритті Всесвітньої шахової олімпіади у Гавані Штейн запропонував Фішеру зіграти матч із бліцу, на що отримав цілком серйозну пропозицію: “Чому тільки бліц?! Давайте зіграємо справжній матч. Ви – чемпіон СРСР, я – чемпіон США”. Ідею підтримав присутній при розмові Фідель Кастро. На жаль, матч так і не відбувся. Надто вже радянське спортивне керівництво боялося поразок від американців… Раптова смерть Леоніда Штейна улітку 1973 року приголомшила американця – той був тільки на вісім років старший за Боббі.
 
Коли 1972 року після перемоги над Борисом Спаським Фішер повернувся до Нью-Йорка з титулом чемпіона світу, мер “Великого яблука” вручив йому символічний ключ від міста - адже це була перемога Америки над радянською шаховою машиною. Та минуло двадцять років, і на тріумфатора й короля шахів на батьківщині очікувала тюремна камера. У своїй книжці “Мої великі попередники” Гаррі Каспаров назвав Роберта Фішера “Генієм-одинаком” і “Великим самітником”, мабуть, найточніше характеризуючи американського чемпіона, якому нічого не було потрібно, крім шахів, і який нікому не був потрібен, коли перестав перемагати. Але в історії древньої гри він залишиться тим, хто «розворушив» шахи і додав їм революційного імпульсу, придумавши і «шахи Фішера», за якими нині проводяться великі змагання, і шаховий годинник нової конструкції. Та, найголовніше, на мою думку, він показав, як можна і треба любити ШАХИ…
 
 

Іван Яремко, «Високий Замок»
< Назад
Ваше ім'я *
Ваш e-mail *
Ваша відповідь*
Введіть код, зображений на рисунку: