ФК «Львів» - «Оболонь» (Київ) 4:0 (3:0)

14 травня. Добромиль. Стадіон «Княжа Арена». 1950 глядачів. 20 градусів. Делегат ФФУ: М. Прозоровський (Вінниця). Судді: А. Яблонський (Тернопіль), М. Левко, Олександр Ставнійчук (обидва з Чернівців). Резервний арбітр: А. Грисьо (Львів).

ФК «Львів»: Марущак, Гальчук (к), Леонідов, Романюк, Ільків, Г. Баранець, Федорчук (Даньків 64), Худзик (Теплий 69), Б. Баранець (Ханас 71), Панас (Чапко 76), Чепурненко (Козьбан 63).
Запасні: Радь, Ференц.
Головний тренер – Степан Юрчишин.

«Оболонь»: Овсієнко, Кармаліта, Лень, Клименко, Сибіряков (Свинціцький 61), Онисько, Коваленко (Гурка 67), Куценко (Антоненко 33; Кандауров 68), Заварин (Пластун 68), Вишняк, Нивинський (к).
Запасні: Штанько, Мірошниченко.
Головний тренер – Петро Слободян.

Голи: Гальчук (17), Г. Баранець (41, 45), Б. Баранець (58).

Попередження: Гальчук (17) – Коваленко (65), Онисько (75).

Останні серії успішних виступів ФК «Львів та «Оболоні» вивели футболістів на стадіон «Княжа Арена» у настрої, який відображав розміщення обох команд у турнірній таблиці. А вони, місця - високі. Кияни – другі, львів’яни – за ними. Становище команд зумовлювало гравців діяти на високих швидкостях і безпомилково. Одним словом - шлягер туру!

Слободян вірив у вихованців львівського футболу Івана Леня, Михайла Гурку і Павла Ониська, який в останніх матчах роззабивався за столичний клуб. Юрчишин нікого не виділяв – вірив у всіх. Тому львівська одинадцятка бойова виявилась непоступливою.

Що стосується арбітра, котрий дав стартовий свисток матчу, то його – Андрія Яблонського, пам’ятали і львів’яни і кияни. Перші зберігали приємніші спогади: перемогли на СКА овідіопільський «Дністер» 4:0 (останній матч львівського клубу на стадіоні рідного міста) – другі з таким же результатом зазнали погрому від луцької «Волині».

А ще «синьо-золота» команда проводила на добромильській «Княжа Арена» тринадцятий поєдинок. Забобонна цифра, можливо, когось і насторожувала, але як показала гра тільки не підопічних Юрчишина. Бо саме львівська команда досягла фантастичної перемоги над, до певної міри, фаворизованими київськими пивоварами.

З перших хвилин гра набрала високого темпу і цілковито захопила увагу глядачів. Львів’яни по всій ширині трав’яного килиму «прасували» гравців у зеленій формі. І першими створили реальну голеву ситуацію. Павло Худзик вивів на ударну позицію Вадима Панаса і м’яч після сильного удару потрапив у руках Володимира Овсієнка. За невгамовної глядацької підтримки, господарі збільшили оберти. Суперник посипався, але не бажав здаватися. Сергій Сибіряков зробив кілька спроб «завантажити» роботою Мар’яна Марущака дальніми ударами, але робота київського гравця виконувалася з браком. У підсумку м’яч не потурбував львівського стража воріт.

На 14-й хвилині кияни настільки захопилися рейдом Ігоря Ільківа, що не зауважили, як той вивів на голеву позицію Чепурненка з Худзиком. Проте форварди не зуміли завершити напрацювання колеги влучним ударом у ворота. Та все ж господарі довели свою перевагу. Після вимушеної «зупинки» стрімкого рейду Вадими Панаса, арбітр зустрічі зафіксував порушення київськими оборонцями правил гри. І як наслідок – штрафний удар. Овсієнко занервував у воротах. Намагаючись поставити міцний мур кіпер прорахувався з добором інгредієнтів. «Стінка» виявилась дірявою, чим спритно скористався Любомир Гальчук. Капітан львів’ян своєю коронною лівою ногою завдав невідпорного удару. Шкіряний снаряд, випущений немов із катапульти низом влетів у ворота під праву стійку. Обійми від партнерів і теплі слова на адресу автора гола не забарилися.

Пропустивши, кияни вирішили взяти під власний контроль гру, але поспіх і брак в передачах зводили нанівець усю роботу. До того ж, Павло Онисько, на якого покладалось завдання добування голів, розчарував, зрештою, як і вся команда. Нападник робив несміливі спроби для взяття фортеці Марущака. Проте воротар діяв бездоганно, а ще оборонець ФК «Львів» Олег Леонідов вдруге своє завдання з ізоляції грізного форварда виконав на «п’ять» (попередньо нейтралізував Бобаля) тим самим підтвердив свій клас майстерності.

Гальчук на підступі до карного майданчика підхопивши м’яч на великій швидкості перетнув київський кордон. Однак потужний «прикордонник» Іван Лень (виступав за ФК «Рава») «положив» на траву порушника спокою. Свисток арбітра тиші не порушив, яка повисла над епізодом.

Тиск львів’ян на ворота Овсієнка тривав. Панас зі штрафного вивів на передову Валерія Федорчука. Удар головою, але шкіряна куля полетіла над воротами. Та за п’ять хвилин до перерви футбольне соло у повній красі продемонстрував Григорій Баранець. Півоборонець ФК «Львів» довів опонентам свій вишкіл володіння м’ячем і те, що необхідно робити з ним у таких моментах. Перший гол Григорія можна назвати голом на одній нозі. Футболіст торпедою пройшовся по київському захисті, завдав майстерного і гарматного вистрілу. М’яч був важким для воротаря, тому й безперешкодно дістався до сітки. У наступному епізоді Григорій демонструє вміння грати головою. Триходівка Худзік, Федорчук, Г. Баранець завершилась красивим і результативним ударом. 3:0 - це вже солідна заявка на перемогу і навіть щось на зразок побиття іменитого суперника.

Другий тайм розпочався з атаки Гальчука, яку старався завершити Григорій Баранець. Однак Овсієнко не розгубився – виручив. У свою чергу стрімкий рейд Євгена Кармаліти завершився кидком м’ячу на зустріч, коли шкіряна куля пролітала повз воротарський майданчик. І це все на що спромоглися «пивовари» за весь матч.

У час коли Борис Баранець встановлював м’яч для виконання «стандарту» моєму сусіду на трибуні телефонує син:
- Тату, я вже біжу на стадіон!
- Не треба! Ми вже перемагаємо – 4:0! Ти займайся господаркою.

І сміх і гріх, але доля правди у словах глави родини була. Борис універсально закрутив смугастого у ворота і вчетверте змусив киян.

Ось так «стандарти» і націленість на ворота стали грізною зброєю львівської команди, а гарна погода на добромильській землі посприяли переконливій перемозі футболістів Юрчишина над хлопцями Слободяна.

Можна сказати, що львів’янам ця перемога далася просто на одній нозі, але перш-за все на класі. Футболісти доклали максимум зусиль і старань задля цього великого тріумфу і поквитались киянам за попередні невдачі.

Післямова:

Степан Юрчишин, головний тренер ФК «Львів»:

«У нас молода команда, яка прагне перемагати у кожному матчі. Такі завдання перед гравцями ставить і тренерський склад. Звичайно, я задоволений і результатом, і в більшості моментів грою. Можливо дії наших нападників мали би бути кращими. Та якщо відверто, то я дуже здивований рівнем гравців «Оболоні». Ця команда перебуває серед лідерів і претендує на вихід до вищої ліги, за грою вона явно не відповідає місцю у турнірній таблиці.».

Натомість розчарований грою і результатом керманич «Оболоні» відмовився від коментарів.