Національна збірна України без варіантів програла збірній Нідерландів

У матчі проти голландців збірна України теоретично повинна була моделювати гру з фаворитом №1 майбутньої відбірної групи Англією. Мабуть, серед усіх європейських топ-команд голландці та англійці найбільш схожі між собою: обидві не такі технічні, як, скажімо, іспанці чи португальці, і не такі раціональні як італійці; зате люблять контролювати м’яч та швидку і широку флангову гру. Не знаю, як там буде восени з англійцями (час, аби виправити ситуацію у нас ще є), але голландці, особливо не напружуючись, просто декласували збірну України.

І це при тому, що за «помаранчевих» через різні причини так і не зіграли лідери команди Роббен, Ван Ністелрой, Ван дер Сар, Ван Персі, Снайдер. Для пересічного українського вболівальника, який не цікавиться не таким вже й сильним чемпіонатом Голландії, половина стартового складу, що його виставив Марко Ван Бастен проти нас – це взагалі невідомі прізвища. І навіть ця команда змогла не лише перемогти збірну України, але й зробила це так, що ні в кого не залишилося сумнівів, що представники країни тюльпанів за класом на дві, а то й на три голови вищі. Різниця у класі між голландцями та українцями була приблизно такою, як у нещодавніх матчах України з Фарерами. І це при тому, що під знамена збірної Олексій Михайличенко зібрав усіх найсильніших, за винятком Шовковського та Гусєва, в той час як у Ван Бастена було багато вище зазначених відсутніх гравців.

Звичайно, можна зробити скидку на те, що голландці зараз настільки сильні тому, що вони виходять на пік форми перед чемпіонатом Європи. Але ж і на над нашою командою не висів тягар відповідальності за результат! Тому ми могли чекати від гравців «синьо-жовтих» якщо не супервидовищного та змістовного (в такий збірна Україна ніколи не грала), то принаймні максимально розкутого та розкомплектованого футболу.

Натомість у першому таймі ми побачили тотальну перевагу Нідерландів. Господарі поля не здійняли на ворота Кернозенка шквал гольових атак, вони зіграли у своєму стилі: максимально сконцентровано та дуже солідно. Якщо згадати до перерви, то окрім гольових атак у голландців запам’ятався лише дальній постріл Аффелая, який з-під поперечини потягнув Кернозенко. Проте ні на секунду не покидало відчуття, що у разі потреби голландці можуть додати стільки, скільки буде потрібно для забитих голів. А цього, зважаючи на перебіг матчу, потрібно й не було.

Українці пропустили доволі швидко, аби голландцям не довелося перемикатися на вищу передачу. На 23-й хвилині після навісу з лівого флангу Ван Бронкхорста на дальній стійці Дірк Кайт спокійно вистрибнув і сильно відправив м’яч головою у ближню «дев’ятку». При цьому наш захисник, який по даному епізоду діяв з Кайтом – Андрій Несмачний – просто вирішив не стрибати. В мене є велика підозра, що у будь-якій із серйозних команд, клуб це чи збірна, за такий вальяж просто б вигнали з команди. Можливо навіть, і назавжди. Як міг кваліфікований захисник, тим паче такий досвідчений як Несмачний, не вистрибнути у виграшному для себе епізоді, вибивши м’яч принаймні на кутовий? Це просто не вкладається у голові. Але давати оцінку діям Несмачному буде Михайличенко. А другий гол українці пропустили уже під завісу тайму. Ван дер Ваарт прорізав точним пасом центр захисту українців, м’яч опинився у Хунтелаара, і той, відтерши корпусом Мандзюка, наче першокласника, без шансів для Кернозенка сильно пробив у «дев’ятку»: колись у такому стилі не один гол забив Ван Бастен. Звичайно, мають бути претензії до Мандзюка, який дозволив повестися із собою, як зі статистом. Проте звинувачувати цього молодого гравця хочеться найменше. Адже де він ще стикався з форвардами такого класу і таланту, як Хунтелаар, за яким полюють ледь не всі європейські гранди? В чемпіонаті України? Даруйте.

Під завісу першого тайму в українців виник перший напівмомент. Чигринський з глибини поля класним пасом вивів на хорошу ударну позицію Шевченка, але доволі перспективний удар українського капітана зумів в останній момент заблокувати Хейтінга. Це й усе, що створила наша збірна у першому таймі.

По перерві, такої колосальної переваги у голландців уже не було. Але це не тому, що краще почали грати наші, а тому, що їм самим цього уже було не потрібно. Михайличенко випустив на поле значно креативніший склад, у якому знайшлося місце Гаю та Калініченку, проте у передній лінії це мало що змінило. У нас запам’яталися хіба що удар зльоту Кравченка (плеймейкера «Ворскли») та непоганий момент на останній хвилині у Селезньова, коли форвард, накрутивши двох захисників, у боротьбі пробив поруч зі стійкою. Чогось особливого не створили і голландці (хоча у порівнянні з нами в атаці діяли набагато гостріше), але один зі своїх кількох напівмоментів вони все ж використали. На 64-й хвилині Раян Бабель, викотившись на «побачення» з Кернозенком, спокійно перекинув нашого голкіпера. До останнього боровся у цьому епізоді Григорій Ярмаш, але вибив м’яч уже за лінією воріт.

Ще до початку цього матчу мало хто вірив у позитивний результат для збірної України. Проте мало хто й чекав побачити від наших настільки беззубу та малозмістовну гру. Тут до ворожки не треба ходити, аби зрозуміти, що українцям з таким футболом у своїй відбірній групі розраховувати просто немає на що. Проте, як вболівальнику нашої збірної, хочеться завершити старою банальною фразою, яку зазвичай використовують у таких випадках: час, аби все виправити у нас ще є.


Голландія - Україна - 3:0

Голландія: Стекеленбург, Оойер, Хейтінга (Буларуз, 62), Боума (Матейсен, 73), Ван Бронкхорст (Бабель, 62), Де Зеєув (Де Йонг, 73), Кайт, Енгелаар, Хунтелаар, Ван дер Ваарт (Ландзаат, 79), Аффелай (Де Клер, 62)
Тренер: Марко ван Бастен

Україна: Кернозенко, Несмачний, Чигринський, Тимощук, Єзерський (Гай, 46), Шевченко (Селезньов, 66), Голайдо (Калиниченко, 46), Мандзюк, Воронін, Ярмаш, Назаренко (Кравченко, 74)
Тренер: Олексій Михайличенко

Голи: Кайт (23), Хунтелаар (38), Бабель (64).