Віталій Кличко про свою перемогу над Самюелем Пітером:
- Я не форсировал события. Не хотел рисковать. Это оказалось правильное реш...



Корисні посилання:
Error: Cache dir: Permission denied!

Украинский портАл Яндекс цитирования Rambler's Top100 Rambler's Top100

Український баскетбол об'єднався - офіційно
Олександр Волков, Ігор Коломойський, Дмитро Фірташ та інші владоможці від баскетболу домовилися. Після наради представників двох донедавна ворогуючих ...

Україна - чемпіон Універсіади з футболу
Чоловіча збірна України з футболу стала чемпіоном Універсіаді у Белграді....

Суркіс: Шевченко має шанс у "Динамо" "закрити" критиків
Президент київського "Динамо" Ігор Суркіс підтвердив, що його клуб зацікавлений в поверненні форварда Андрія Шевченка....

Фотогалерея

Євро-2012: Куди йдемо, панове?



Підготовка до проведення Євро-2012 так і не стала загальнонаціональною об’єднавчою ідеєю. Принаймні поки що

Коли Україна разом з Польщею майже рік тому перемогла у тендері на право провести у себе матчі чемпіонату Європи з футболу 2012 року, у нашій державі, нагадаємо, був пік політичної кризи. Президент кілька разів розпускав парламент, і врешті були призначені дострокові вибори. Тоді наша держава була на межі розколу. І з перемогою у тендері за Євро-2012, здавалося б, нарешті з’явилася ідея, котра об’єднає усіх – від сходу до заходу, від півночі до півдня. Проте підготовка до чемпіонату Європи не лише не об’єднала Україну, а й до певної міри поглибила цей розкол.

Парламентську кризу 2007 року не вирішили навіть дострокові вибори. Клоунада, що її влаштовують депутати у сесійному залі та поза ним, наводить то на сміх, то на сльози пересічного громадянина, якому доводиться спостерігати за явною кризою у середовищі політичної еліти України. Найгірше ж у цьому те, що у своїй боротьбі за владу представники різних політичних таборів використовують спекуляції навколо Євро-2012. Представники відносно нового Кабміну уже встигли звинуватити своїх попередників у зриві підготовки до чемпіонату Європи. Останні ж звинувачують своїх супротивників у хибності їхніх теперішніх кроків. Простому ж українцеві, для якого по суті не так важливо, хто сьогодні при владі, а значно важливіше, щоб поєдинки чемпіонату Європи таки відбулися у нас, взагалі важко зорієнтуватися у цьому інформаційному хаосі.

Теперішня влада, що складається у переважній своїй більшості з Помаранчевої команди зразка 2004 року, схоже, не врахувала помилок 2005 року, через які, власне і втратила тоді владу. Зараз президентська команда та оточенням прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, як і кілька років тому, знову не можуть знайти порозуміння у багатьох, якщо не майже у всіх няхитань. В тому числі, й питанні підготовки до Євро-2012. Досі на державному рівні не визначено, яка єдина державна структура повинна нести повну відповідальність за підготовку до чемпіонату Європи. Створено Національне агентство з підготовки до Євро-2012, керує яким один з найближчих соратників Віктора Ющенка часів Помаранчевої революції Євген Червоненко. На підготовку також має вплив Кабінет Міністрів України зі своїм профілюючим відповідним міністерством спорту на чолі з Юрієм Павленком. Є ще Федерація футболу України, якою керує батько ідеї Євро-2012 в Україні Григорій Суркіс. Структур багато, керівників також вистачає, але поділити між собою повноваження та сфери впливу вони й досі не можуть. Зате така кількість керівництва у разі провалу якогось з аспектів підготовки, дає змогу скинути відповідальність на «дружнє» плече когось іншого.

Не об’єднала ідея Євро-2012 і регіони України. За право провести у себе бодай один матч чемпіонату Європи ведеться надзвичайно жорстка підкилимна боротьба. І хоча на самих початках було чітко вказано чотири міста, у яких відбудуться матчі Євро-2012 з боку України – Київ, Донецьк, Львів та Дніпропетровськ – і названі два запасних міста – Харків та Одеса, нагнітання ситуації навколо темпів підготовки не вщухають і досі. Неодноразово харківські (на початках) та одеські (тепер) владоможці, бізнесмени, футбольні функціонери та громадські діячі наголошують, що у їхніх містах обов’язково відбудуться поєдинки Євро-2012. Цікаво, панове, а за рахунок яких міст? Навряд чи у Києві, Дніпропетровську, Донецьку або ж Львові погодяться просто так віддати матчі, які, як було визначено ще до перемоги у тендері, відбудуться саме у цих містах. Місто може втратити право на проведення поєдинків лише у випадку провальної підготовки.

Власне на готовності того чи іншого міста й формується штучне нагнітання ситуації, відбуваються справжні інформаційні війни. Львів, як місто, що серед усіх інших об’єктивно має найгірше лобі у верхівці владних структур, у тому числі й футбольних, нещодавно став жертвою такої війни. Для тих, хто хоча б поверхньо орієнтується у ситуації, не міг не звернути уваги на те, що по всьому інформаційному простору України місяцями лунали впевнені заяви, що у Харкові точно відбудуться поєдинки чемпіонату Європи 2012 року. В еру масової маніпуляції свідомості цим можна задурити мільйони пересічних громадян, але не інспекторів УЄФА, які приїхали до Харкова, подивилися, і розказали керівництву цього міста ЯК насправді їхнє місто готове до футбольного форуму. Натомість в Одесі з інфраструктурою, на думку тих же інспекторів, справи значно кращі, ніж в Харкові, і коли місто зрозуміло, що має шанс на проведення у себе матчів Євро, то за прикладом Харкова звідти почали лунати переконливі заяви про те, що поєдинки в Одесі відбудуться точно.

Треба визнати, Львів і справді програвав і програє цю інформаційну війну. І, мабуть, не тому, що слабший в інформаційних технологіях за інших, а тому, що просто не здогадався в неї встрявати. Затягування процесу з визначенням інвестора з будівництва нового стадіону не стало фатальним, адже місто спокійно вкладається у визначені терміни. Але власне цей процес затягування став основним приводом для конкурентів, аби на кожному кроці через призму так званої неготовності Львова до чемпіонату Європи, заявляти свої претензії на проведення матчів Євро-2012.

Шкода, але в останньому абзаці цього матеріалу мені про українські міста, що прийматимуть матчі чемпіонату Європи, довелося вжити слово «конкуренти». Хоча за логікою самої заявки та ідеї проведення Євро-2012 в Україні ці міста повинні бути не конкурентами, а партнерами. Кожна вдала дія, кожен крок у підготовці у Львові чи Донецьку повинен з ентузіазмом та радістю сприйматися в Одесі, Дніпропетровську чи Харкові. І навпаки. На ділі усе це зовсім не так. Кожен намагається використати невдачу свого конкурента (все-таки найбільш вдалий термін), аби отримати шанс на проведення матчів Євро-2012 у себе. Ціна питання, через яку фактично кожне українське місто втрачає у цьому прихованому конфлікті насамперед свою гідність – це 90 або 180 хвилин футбольного поєдинку чи поєдинків. Насправді ж кожне місто, навіть запасне, однаково ретельно готуватиметься до футбольного форуму, а інфраструктура після чемпіонату залишиться усюди однаковою. А це і найголовніше.



Володимир Архипенко, JeySport. Фото - utro.ua
< Назад
Ваше ім'я *
Ваш e-mail *
Ваша відповідь*
Введіть код, зображений на рисунку: